Гендерна рівність у трудовому законодавстві України: законодавчі гарантії та практичні механізми
Гендерна рівність означає забезпечення рівних прав і можливостей для всіх громадян — незалежно від статі. Вона передбачає свободу для кожної людини у реалізації особистого потенціалу без обмежень, що ґрунтуються на стереотипних уявленнях про «чоловічі» чи «жіночі» ролі в суспільстві.
Це не означає, що жінки та чоловіки мають бути однаковими, — але гарантує, що права, обов’язки й доступ до можливостей не залежать від статі. Законодавчо це закріплено Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» №2866-IV від 8 вересня 2005 року.
Документ визначає основні напрями державної політики щодо подолання гендерного дисбалансу, усунення дискримінації за ознакою статі та впровадження правових і організаційних механізмів для забезпечення рівноправ’я у всіх сферах суспільного життя.
Трудове законодавство України також враховує принципи гендерної рівності. Основні норми:
- Рівність трудових прав
Стаття 2¹ Кодексу законів про працю України забороняє дискримінацію у сфері праці, включно з ознаками статі, гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації. Законодавчо закріплено: жінки й чоловіки мають рівні права на доступ до роботи, умови праці, оплату праці та просування по службі.
- Заборона дискримінаційних вимог при працевлаштуванні
Стаття 22 КЗпП передбачає, що роботодавець не має права встановлювати дискримінаційні умови при прийомі на роботу, включно з обмеженнями за статевою ознакою.
- Охорона материнства
Главою XII КЗпП встановлено спеціальні гарантії для жінок у період вагітності, пологів та післяпологовий період. Зокрема, право на декретну відпустку, заборона звільнення у зазначений період (окрім випадків ліквідації підприємства), а також інші соціальні гарантії.
- Умови праці та обмеження
Статті 174–178 КЗпП передбачають додаткові гарантії для працівниць, зокрема щодо умов праці на шкідливих або небезпечних виробництвах. Ці обмеження нині суттєво зменшені та переважно стосуються лише охорони материнства.
- Рівна оплата праці
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці», дискримінація за статевою ознакою щодо рівня заробітної плати заборонена. Жінки й чоловіки мають отримувати однакову винагороду за рівноцінну працю.
- Відповідальність за порушення
Порушення принципів рівності тягне за собою юридичну відповідальність. Зокрема, стаття 24 Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» і стаття 16 Закону «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» передбачають адміністративні, цивільні та кримінальні санкції. Додатково, стаття 161 Кримінального кодексу України визначає відповідальність за порушення рівноправності за низкою ознак, у тому числі гендерних.
Таким чином, правове поле України чітко декларує та поступово імплементує принципи гендерної рівності, що є основою для формування справедливого, безпечного і відкритого ринку праці.
