Герої нашого часу
Не потрібно гортати великі томи історії, щоб побачити справжніх героїв — вони живуть серед нас. Їхні обличчя знайомі українцям із новин, меморіалів, соціальних мереж. Вони були нашими побратимами, друзями, сусідами — і назавжди залишилися у серцях мільйонів. Герої України, які загинули, боронячи державу, стали уособленням мужності, гідності та незламності духу.
У цій статті — про тих, чия відвага стала легендою.
Дмитро «Да Вінчі» Коцюбайло
Командир батальйону «Вовки Да Вінчі», доброволець, Герой України (прижиттєво)
Дмитро був лише 18-річним юнаком, коли 2014 року вирішив стати до лав оборонців України як доброволець «Правого сектора». Позивний «Да Вінчі» він отримав завдяки своєму художньому таланту, але життя його перетворило на справжній епос воїна. Очоливши штурмову роту, а згодом – батальйон у складі ЗСУ, він воював на найгарячіших ділянках фронту, завжди був поруч зі своїми бійцями.
У 2021 році його відзначили найвищою державною нагородою — званням Героя України, що стало рідкісним прикладом прижиттєвого визнання добровольця. Дмитро загинув у березні 2023 року під Бахмутом, залишивши по собі не лише бойовий слід, а й ціле покоління мотивованих захисників, які йдуть його шляхом.
Олег «Марвел» Адамовський
Підполковник, Герой України (посмертно)
Про армію мріяв із дитинства, завжди уважно слухав розповіді батька про службу. Із відзнакою закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Служив у складі 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. 12 березня 2022 року загинув під час оборони Харкова.
Указом Президента України йому посмертно присвоєно звання Героя України. Його ім’я навіки вписане в бойову історію країни як символ мужності, професіоналізму та вірності присязі.
Тарас «Хаммер» Бобанич
Молодший лейтенант, командир батальйону, Герой України (посмертно)
Один з лідерів націоналістичного руху в Україні, Тарас відзначався не лише військовим хистом, а й глибоким розумінням державної ідеї. З 2014 року воював у складі «Правого сектора», очолював батальйон у важких боях на Донбасі. Його вважали авторитетним командиром і людиною принципів. Загинув у квітні 2022 року, захищаючи українську землю. Його смерть стала ударом для цілого бойового підрозділу, а ім’я — символом незламності.
Максим «Фрост» Лях
Солдат, Герой України (посмертно)
Максим служив у піхотних підрозділах ЗСУ, виконував бойові завдання на найнебезпечніших напрямках. Його побратими згадують його як холоднокровного, витривалого та надійного друга, який не залишав жодного в біді. Загинув під час виконання бойового завдання, його звитягу та самопожертву держава вшанувала найвищою нагородою.
Андрій «Татарин» Жованик
Лейтенант, командир роти, Герой України (посмертно)
Він був молодим офіцером, проте встиг проявити себе як глибоко турботливий командир. Його військова частина не раз ставала прикладом організованості, мотивації та бойового духу. Андрій загинув під час оборони українських рубежів. Його командування залишило глибокий слід у військовій спільноті.
Михайло «Чикаґо» Яворський
Старший солдат, Герой України (посмертно)
Михайло був відомий як один з наймужніших бійців, його вчинки неодноразово надихали інших. Пройшовши шлях від цивільного до ветерана, він повернувся на фронт після повномасштабного вторгнення, де і віддав життя за незалежність. Його позивний «Чикаґо» стало частиною бойового фольклору серед побратимів.
Сергій «Норд» Коновал
Лейтенант, командир роти, Герой України (посмертно)
Сергій був професійним військовим, який досконало володів тактикою сучасного бою. Його рота неодноразово виходила переможною з найзапекліших зіткнень із ворогом. Під час чергової бойової операції Сергій загинув як справжній лідер — останнім покидаючи позиції.
Це лише кілька імен. За кожним позивним — ціла історія, ціла доля. Це молоді люди, які замість комфорту обрали боротьбу. Вони — не лише герої зі сторінок указів, а й справжні моральні орієнтири для суспільства. Їхній приклад формує сучасний образ українського ветерана — сильного, свідомого, людяного.
