Рішуче йшов у перший бій
Для когось війна почалася з першого бою одразу. Саме так було і для 38-річного Мажора, стрільця вінницького підрозділу Національної гвардії. У мирному житті він мав музичну освіту, працював у фермерському бізнесі. Каже, до війська пішов за покликом серця.
У 2022 році разом із братом прийшов у ТЦК. Черги були величезні. Спробували потрапити в ТРО — простояли три доби. Брата взяли в артилерію, його — ні, через проблеми зі спиною. Тоді Мажор волонтерив, бо хотів бути корисним.
У 2023 році він отримав повістку і без вагань став до служби. Навчання далося важко: зі 117 кілограмів залишив 87.
«Кожна вправа — як нота, треба ловити ритм», — згадує боєць.
Після злагодження підрозділ вирушив на Запорізький напрямок.
«Перший бій — як перший акорд. Страшно, але іншого шляху нема», — каже Мажор. Він служив у мінометній групі, згодом — і в штурмовій.
Три місяці гвардійці тримали позиції. Під час одного з виходів після бою групу наздогнали ворожі дрони — було чотири скиди. Мажор вижив. Поранення він отримав у грудні 2023 року. Понад двадцять осколків у тілі, кілька операцій позаду, лікування триває.
